БАНДИТУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Чинити грабежі, розбої, вбивства; бути бандитом. Кривий він, каліка. Чи йому кульгати за спритним загоном Келеберди, що зараз бандитував аж у Холоднім Яру? (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 293).
БАНДИТУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Чинити грабежі, розбої, вбивства; бути бандитом. Кривий він, каліка. Чи йому кульгати за спритним загоном Келеберди, що зараз бандитував аж у Холоднім Яру? (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 100.