Словник української мови

БАНЯ 1, і, жін.

1. Те саме, що лазня. Показався і місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь (Панас Мирний, III, 1954, 140); Сходили на базар, помилися у бані (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 17);  * У порівняннях. Тепло, як в бані (Номис, 1864, № 14039).

2. тільки одн., перен., розм. Прочуханка, прочухан. — Звели лишень покинути Явдоху, нехай відпочине після такої бані (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187); — Знову була йому [Гаркуші] баня? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 262).
 Завдати бані кому — сильно побити когось; дати прочуханки кому-небудь.
♦ Кривава баня — кровопролиття, нещадна різанина.

3. хім. Прилад для рівномірного нагрівання чого-небудь гарячою водою, парою, повітрям і т. ін.

БАНЯ 2, і, жін.

1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Баня виведена зкругла-гранчаста, одна гранка більша, а друга менша (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 19); Підійшли [некрути] ближче, побачили верховини церков — і з золотими банями, і з блакитними (Панас Мирний, II, 1954, 120); Вже показалась на обрії синя смуга.. лісу і жіночий монастир на горі з позолоченими банями (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 154);  * У порівняннях. Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27).

2. перен. Про сферичну поверхню або предмет такої форми. І росте вона [рожа] сама одинока, під скляною банею чистої блакиті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 173); І тоді раптом, майже коло самої землі, над ним [льотчиком] виникла баня парашута.. Приземлення було вдалим (Юрій Яновський, I, 1954, 50).