БАНЯ́К, а, чол., розм. Чавунний горщик; казан. Було й дітям частенько повнісінькі баняки молодих качанів варили (Остап Вишня, II, 1956, 80); Полиці заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею, хлібом, пирогами (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 164); * У порівняннях. Голова ватажка напухла, як баняк (Іван Франко, III, 1950, 152); Грицько Вересай, сидячи під церковною оградою, грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 4).