Словник української мови

БАНЬКА 1, и, жін. Зменш. до баня 1 1.

БАНЬКА 2, и, жін.

1. Зменш. до баня 2 1. Показується біла мурована брама, з-за якої визирають кулясті чорні баньки церкви з золотими зірками (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139).

2. Кулястий або опуклий предмет, здебільшого порожній усередині; куля, кулька. Он величезні скляні баньки, немов три сонця, висять над трьома вокзальними дверима (Панас Мирний, III, 1954, 261);  * У порівняннях. Котивсь [хлопчик Іван].. маленький і білий, наче банька кульбаби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 306);
//  Булька, бульбашка. Чоловік на світі як банька на воді (Номис, 1864, № 8260).
 Як (мов) мильна банька зникнути (щезнути і т. ін.) — виявившись нетривким, швидко й безслідно зникнути, зруйнуватися. Потім розлетілося все, щезло, мов мильна банька (Антін Крушельницький, Буденний хліб, 1960, 149); По довгій годині прокинулися [втікачі] від голосних вигуків: — Тут вони! Тут! Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 111).

3. Глиняна чи скляна циліндрична посудина або кругла пляшка; банка, пляшка, глек. Той тільки пив воду з копанки, хто приходив з банькою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 209); — В горлі посуха! але ми зараз порадимо на це, — казав Лука, присовуючи до себе чималу баньку з вином (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138); І тільки й спочиву, що у старої Ганьки Води напитися з полив'яної баньки (Максим Рильський, Поеми, 1957, 234).

4. діал. Очне яблуко. Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий, цибатий,.. вуси, руді та довгі, униз загнулися, очі — бульками, з червоними жилочками на білих баньках (Панас Мирний, IV, 1955, 200).