Словник української мови

БАНКА 1, и, жін.

1. Скляна, металева і т. ін. посудина переважно циліндричної форми. У них знайдено.. по кілька скляних банок, у яких лежить якась пахуча біла й рожева мазь (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 445);
//  Бляшана коробка для консервів. Сажнєв великим кишеньковим ножем вигорнув у миску з банки консерви (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79).
▲ Лейденська банка, фіз. — лабораторний прилад для нагромадження електрики. Великою подією в науці було винайдення так званої лейденської банки, цього першого конденсатора електричної енергії (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 9).

2. мед., звичайно мн. банки, нок. Невеликі грушовидні скляночки з потовщеними вінцями, що застосовуються для того, щоб викликати приплив крові на окремих ділянках тіла. Коли приступ минув, ми почали ставити банки (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 4); Відтяжним засобом, який діє на кровообіг, є банки (Загальний догляд за хворими, 1957, 142).

БАНКА 2, и, жін., мор., геол. Підвищення морського дна, мілина в морі. Часто вони [черепашки] налягають одна на одну і утворюють підводні підвищення — банки (Курс загальної геології, 1947, 172).

БАНКА 3, и, жін., мор. Лавка для сидіння веслярів у човні. Біля молодого на лавці, яка в моряків називається банкою, біліла в темряві дерев'яна милиця (Василь Кучер, Голод, 1961, 221); Шлюпка стрибнула вгору, вниз, хвиля покрила з головою людей. Володя відчув, що він уже не сидить на банці і його ноги не торкаються днища (Олесь Донченко, III, 1956, 229).