БАНКРУ́Т, БАНКРО́Т, а, чол.
1. Комерсант, банкір,
підприємець, що внаслідок розорення став
неспроможним боржником. Річинського по смерті оголошено
банкротом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 172).
♦ Злісний банкрут (банкрот) — особа, що, при
наявності коштів, видає себе за неспроможного боржника.
Я не банкрот, принаймні не злісний (Леся Українка, III, 1952,
678).
2. перен. Той, хто зазнав краху в своїй діяльності, виявився в чому-небудь ідейно або морально неспроможним.