БА́РТКА, и, жін., діал. Маленька сокира. [Іван] затряс барткою в Юри перед лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Довбушеві опришки-ремісники робили ножі та такі бартки, що ними можна було тесати каміння (Українські народні казки, легенди.., 1957, 445).