Словник української мови

БАРИШУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Торгувати, перепродувати що-небудь з вигодою. — А давно ти рибою та дохлим м'ясом баришував? (Панас Мирний, III, 1954, 287); Справді, був він невдачливий:.. накупив цибулі — думав баришувати, цибуля померзла — продав на вбиток (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 109);
//  Одержувати прибуток з чого-небудь. Лихі язики, правда, твердять, мовби конюх Парфило баришує конем, оре службовцям в райцентрі городи, а наспіє пора возить сіно, городину — збагачує свій двір (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 90).