в означеннях
Тлумачення, значення слова «баритон»:

БАРИТО́Н, а, чол.

1. Чоловічий голос, за висотою середній між басом і тенором. Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон чи низький тенор (Леся Українка, III, 1952, 679); Шевченко заспівав приємним молодечим баритоном, спочатку стиха, потім дужче, легко беручи верхи (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 111);
//  Співець з таким голосом. Баритон заспівав соло жалібну пісню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Колись це був знаменитий баритон, та ще й зараз він може заспівати для друзів у неповний голос з великим почуттям (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 27).

2. Мідний духовий музичний інструмент. Гобої м'яко тремтять, їх підтримують кларнети й покриває, вібруючи, звуками поважна труба — баритон (Юрій Яновський, II, 1958, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 106.

Коментарі (0)