БАСОВИ́ТО, розм. Присл. до басовитий. Мороз розсміявся приємно, басовито, м'яко (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 163); Велично й басовито гудуть од вітру дуби (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 71).
БАСОВИ́ТО, розм. Присл. до басовитий. Мороз розсміявся приємно, басовито, м'яко (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 163); Велично й басовито гудуть од вітру дуби (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 71).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 110.