в означеннях
Тлумачення, значення слова «батьківщина»:

БА́ТЬКІВЩИНА 1 і БАТЬКІВЩИ́НА, и, жін.

1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує,.. Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Тарас Шевченко, I, 1951, 63); Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін, Росія цвіте і Вкраїна... Союз непоборний радянських країн — Моя батьківщина (Максим Рильський, I, 1956, 167);
//  Місце народження кого-небудь. Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27).

2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (Зернові бобові культури, 1956, 75); Росія — батьківщина ленінізму.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 112.

Коментарі (2)

БА́ТЬКІВЩИНА 2, и, жін.

1. Спадщина від батьків. — Батьківщини ми з нею не розтратили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 61); Він одружився, взяв половину батьківщини — три шнури поля, та поставив собі хату край села (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (Іван Франко, I, 1955, 96).
Нам батьківщини не ділити, розм. — нам нема за що сваритися.

2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Панас Мирний, II, 1954, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 113.

Коментарі (2)