БА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. бавляться; недок.
1. чим, з ким і без додатка. Забавлятися, гратися.
Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Марко Вовчок,
VI, 1956, 301); Ось уже недалеко знайомий будинок, де
..зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись
(Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 55); * Образно. Пустотливий
вітрець з Дніпра бавився дідовою бородою (Олесь Донченко, VI,
1957, 60);
// Весело проводити час; розважатися. Тут
[у пана] Тарас коли не сам малював, що спаде йому на
думку, то бавився усякими малюнками (Панас Мирний, V,
1955, 310); Кавалери крутилися, бавилися, але ні один
не освідчився (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 91).
2. Грати в яку-небудь гру. В коника бавиться
[Володя], за мотузочку мене прив'яже і цьвохкає батіжком
(Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 385);
// [[перен.|переносне значення|mark]] Займатися чим-небудь
несерйозно. Суддя старався про переведення до більшого
міста, та сказали, щоб не бавився в політику (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 37).
3. діал. Баритися, гаятися. Ой їдь, милий, та не бався (Павло Чубинський, V, 1874, 12); — Не бався ж довго, — мовила мати услід [синові] (Леся Українка, III, 1952, 563).