БАЗА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до базар 1;
// Признач. для
базару. Завтра день базарний (Панас Мирний, III, 1954, 79);
Ішов шум від базарної площі, як від поводі (Степан Тудор, Вибр.,
1949, 318);
// Який перебуває, відбувається, продається
на базарі. Поміж возами, поміж базарного люду гукає
дід до своїх хлопців, до забродців приказ (Степан Васильченко, II, 1959,
221); Брів [Проць] до містечка на базар і, не маючи що
продавати, прислухався до різношерстих базарних
розмов (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 44); Базарні пиріжечки;
// у знач. ім. базарний, ного, чол.: а) той, хто продає або
купує на базарі. До Щербинівки йшла пішки з
базарними (Іван Ле, Вибр., 1939, 261); б) заст. службовець (у
минулому — наглядач), що слідкує за порядком на базарі.
Тесть на тому ж базарі змолоду працював двірником,
потім, поки не проштрафився, — довгі роки базарним
(Іван Сенченко, Опов., 1959, 99);
// у знач. ім. базарне, ного, сер.
Плата з того, хто продає, за місце на базарі. Довго вона
[баба Секлета] сварилася тоді, але базарне заплатила
(Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 53).
2. перен. Грубий, вульгарний. Базарні лайки і гармидер.. ще клекотіли в ньому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366).