Словник української мови

БЕРЕГОВИ́Й, а, е. Прикм. до берег 1,4. В берегових ямках лишилась вода (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393); Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч (Олесь Гончар, II, 1959, 418);
//  Розміщений, розташований на прибережних ділянках. Заговорила берегова артилерія (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57);
//  Який дме з берега (про вітер). Легкий береговий вітрець тріпотів широкими складками її білого плаття (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 116).
▲ Береговий водоскид — водовідвідний канал; водоскид. Відкритий береговий водоскид являє собою канал, розташований поблизу або на деякій віддалі від земляної греблі (Довідник сільського будівельника, 1956, 83); Берегова орнаментація — один з видів художнього оздоблення країв посуду. Шарівка — ..доповнення до складної берегової орнаментації мисок (Гуцульська кераміка, 1956, 43).