в означеннях
Тлумачення, значення слова «берегти»:

БЕРЕГТИ, ежу, ежеш; мин. ч. беріг, берегла, ло; недок., перех.

1. що і чого. Не давати витрачатися, зберігати цілим. — За усіх усе зробить [Микола], ніколи не заліпиться, хазяйського добра, як ока, береже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 349); Ті гроші я берегла про чорну годину (Іван Франко, III, 1950, 99);
//  Ощадливо витрачати, використовувати. Нужда та злидні навчають і свого берегти і чужого глядіти (Панас Мирний, I, 1949, 354); Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 128).

2. Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування. Молоді та дорогі щепи сохли, кострубатіли, — не берегло їх дозорливе око (Панас Мирний, IV, 1955, 205);
//  Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати. Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада було неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 50); — Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 110);
//  Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось. Бережуть кордони Бійці-богатирі (Максим Рильський, Урожай, 1950, 107);  * Образно. Бачу хати: ні цеглини, Ні замок не стереже: Стіни з вільхи та вербини, Правда двері береже (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 369).
Берегти як зіницю ока (як око, як ока в голові) — пильно зберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь. Які старі зв'язки з людьми були, то тих я бережу, як ока в голові, і тому я дуже радий, що можу до вас знов писати (Василь Стефаник, III, 1954, 232).

3. Тримати в пам'яті, пам'ятати. Молоде покоління будівників комунізму свято береже і виконує заповіти Ілліча (Радянська Україна, 26.I 1954, 2);
//  Старанно підтримувати, цінити, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.). Маєте щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); — У нас люди вже навчилися високо цінувати і берегти почуття своїх друзів (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 158.

Коментарі (0)