БЕРКИЦЬНУТИ, БЕРКИЦНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до берки́цати. З несподіванки той [шпигун] утратив рівновагу й беркицнув рядом з Володею (Олесь Донченко, III, 1956, 299).
2. перех. Раптом кинути, перекинути кого-, що-небудь. Так і беркицьнув його на землю (Словник Грінченка).