в означеннях
Тлумачення, значення слова «бешкет»:

БЕ́ШКЕТ, у, чол.

1. Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча. Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 66); [Корній Данченко:] Годі вам, сусідо, лаятися! Чого це ви прийшли в чужу хату, та ще й бешкет учинили? (Борис Грінченко, II, 1963, 530); З підлітка працюючи на торговельних суднах, він нібито встиг уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 227);  * Образно. Хутко підвівшись, Гаврило прислухався до бешкету хуртовини (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 212);
//  Розбій, насильство. — Що це за бешкет і розбій?! — зустрів його [Балику] кир Слисей, блиснувши очима. — Геть звідси! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 139).

2. Велика ганьба, сором; безчестя. Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 489); [Війт:] Пан шандар нині ваш гість.. Ну, а тепер такий бешкет йому робите? (Іван Франко, IX, 1952, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 164.

Коментарі (0)