БЕ́ВКА, и, жін., діал.
1. Пійло з борошна.
2. Рідка страва з борошна або крупів; бовтанка. Вона дає йому якусь бевку, — він того не хоче їсти (Українські народні казки, 1951, 329); — Коби якого борщику [дала] або бевки (Василь Стефаник, I, 1949, 47).