в означеннях
Тлумачення, значення слова «безбережний»:

БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не має берегів, меж, не має краю. Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 117); Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (Іван Франко, II, 1950, 95); Розляглося безбережне поле, — оком важко осягти (Микола Терещенко, Щедра земля, 1956, 31);  * Образно. Кремлівські знову чую я куранти. Навколо мене — тиша безбережна Нічного вересня (Максим Рильський, I, 1956, 252).

2. перен. Безмірно великий, довгий; безмежний. Чорні думи, чорна, як море, безбережна ніч... (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 5); Тематика радянського фольклору невичерпна і безбережна (Максим Рильський, III, 1956, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 119.

Коментарі (0)