в означеннях
Тлумачення, значення слова «бездонний»:

БЕЗДО́ННИЙ, а, е.

1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Олесь Донченко, II, 1956, 50);
//  перен. Який важко наповнити. В бездонний мішок [розвідників] полетіли обидва планшети обера з усіма військовими дислокаційними картами (Василь Кучер, Голод, 1961, 130).

2. перен. Дуже глибокий. Над Летою бездонною Та каламутною Благослови мене, друже, Славою святою (Тарас Шевченко, II, 1953, 373); Кругом вода, кругом киплять та піняться високі хвилі, чорніють бездонні кручі... (Панас Мирний, III, 1954, 232); Могла без кінця, немов зачарована.., вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 4);
//  Безмежний, неосяжний. А над головою розляглося таке широке, бездонне, всіяне зірками небо (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 102);
//  Дуже сильний. Вона всміхалася, одкрита і жива, В очах світилася любов її бездонна (Євген Фомін, Вибр., 1958, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 126.

Коментарі (0)