в означеннях
Тлумачення, значення слова «бездушний»:

БЕЗДУ́ШНИЙ, а, е.

1. Який нічого не почуває, не відчуває (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями (Іван Франко, III, 1950, 153); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 224);
//  Позбавлений життя; мертвий. Хвастун бездушний повалився (Іван Котляревський, I, 1952, 237); Там мої холодні очі По смерті закриють І бездушне моє тіло В тихий гріб зариють (Степан Руданський, Тв., 1956, 74); Музо моя — госте одинокої душі! ..Хіба ж моїй душі сконать так у бездушній пустині..? (Панас Мирний, V, 1955, 343).

2. Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий. Тоді війною звали братовбійство.., Бездушну помсту звали правосуддям (Леся Українка, I, 1951, 53); Тільки пуста, бездушна людина могла б діяти так, не даючи ради своїм вчинкам (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 54).

3. Байдужий, холодний. — Що можу я йому написати? Бездушний лист про різні питання, про міські новини (Леся Українка, III, 1952, 583); Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 115).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 127.

Коментарі (0)