БЕЗГОЛО́ССЯ, я, сер.
1. Повна втрата або погіршення голосу.
2. Відсутність звуків; тиша. Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося, Він нерозтрачено проніс (Микола Бажан, Роки, 1957, 241).
БЕЗГОЛО́ССЯ, я, сер.
1. Повна втрата або погіршення голосу.
2. Відсутність звуків; тиша. Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося, Він нерозтрачено проніс (Микола Бажан, Роки, 1957, 241).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 123.