в означеннях
Тлумачення, значення слова «безголосий»:

БЕЗГОЛО́СИЙ, а, е.

1. Який втратив голос. Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес (Андрій Головко, I, 1957, 461);
//  Який має поганий або слабий голос. Де там йому співати — він зовсім безголосий (Словник Грінченка); Я пам'ятаю надзвичайну манеру співу майже безголосого тенора Нодена (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 25);
//  Глухий, неголосний. Засміявся [Панталаха] коротким, безголосим, грудним сміхом (Іван Франко, II, 1950, 250).

2. перен. Беззвучний, тихий; німий. Працівників у полі не чути. Одчайдушний безголосий сум обгорнув усе (Юрій Яновський, I, 1958, 147).

3. перен. Безсловесний. Лис поважно докладає: «Великий господар! Се безголоса твар [риби] Пред королем своїм лику є, Радіє і танцює...» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 123.

Коментарі (0)