в означеннях
Тлумачення, значення слова «безконечний»:

БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має ні початку, ні кінця. Електрон є так само невичерпний як і атом, природа безконечна.. (Ленін, 14, 1949, 240);
//  Який не має видимих меж; безмежний. Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері.. і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Безконечним океаном Голубіють всюди далі (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 13);
//  Дуже великий, довгий. І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому (Тарас Шевченко, I, 1951, 336); В'ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 282).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Всякий, хто бував у таких закладах [для божевільних], знає те почуття страху, жалості безконечної (Леся Українка, III, 1952, 576).

3. Який дуже довго триває; тривалий. Життя не давало покою: ..воно голосно гомоніло, свою безконечну пісню заводило (Панас Мирний, III, 1954, 24); Сі години безконечні! Кожна з них замерзла вічність (Леся Українка, IV, 1954, 165); Нестерпно довго й нудно тягнулася безкінечна ніч (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 207);
//  Повсякчасний, постійний, безперервний. Волочачись по полях та зарінках, вони вели з собою безконечні розмови (Іван Франко, III, 1950, 46); З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 131.

Коментарі (0)