в означеннях
Тлумачення, значення слова «безконечник»:

БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, чол., рідко.

1. Те, що не має кінця. Мов чайка, Що.. все кричить, і б'ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Іван Франко, X, 1954, 383);  * У порівняннях. Хати, сонні і тихі, одну минеш, друга встає на дорозі, як безконечник (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 48).

2. Вид візерунка, схожого на спіраль. Молодиці.. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 292).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 131.

Коментарі (0)