в означеннях
Тлумачення, значення слова «безкрай»:

БЕ́ЗКРАЙ, ю, чол., рідко.

1. Безкраїсть, безмежжя. Скільки оком кинеш — море!. І. манить безвістю своєю, і страшить безкраєм... (Остап Вишня, I, 1956, 162); Далі — нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Юрій Смолич, II, 1958, 15).

2. чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. Коли розкрився світлий і тривожний безкрай материнської любові, в її коханні до Тимофія.. влилась нова течія (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 175).

3. у знач. присл. безкрай (безкраю). Дуже, надзвичайно. Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові?.. (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 96); Хай знає весь світ, що ми безкраю на культуру могутні й багаті (Павло Тичина, Магістралями життя, 1941, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 132.

Коментарі (0)