БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, жін. Абстр. ім. до безкраїй; безмежність. Мене вабить ця безкраїсть засніжених просторів Росії (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 41).
БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, жін. Абстр. ім. до безкраїй; безмежність. Мене вабить ця безкраїсть засніжених просторів Росії (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 132.