БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, чол., розм. Те саме, що відлюдник; відлюдько. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з'їсти (Словник Грінченка).
БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, чол., розм. Те саме, що відлюдник; відлюдько. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з'їсти (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 134.