БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний. [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! ..[Патрицій:] А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта... (Леся Українка, 11, 1951, 539); Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Яків Качура, II, 1958, 330).