БЕЗЛИ́ЦИЙ, я, є. Який не має виразного зовнішнього вигляду, чітко окреслених характерних рис; розпливчастий, невиразний. Безлиця в пітьмі юрба здригнулась і пішла на гуральню (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90).
БЕЗЛИ́ЦИЙ, я, є. Який не має виразного зовнішнього вигляду, чітко окреслених характерних рис; розпливчастий, невиразний. Безлиця в пітьмі юрба здригнулась і пішла на гуральню (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 133.