БЕЗМА́ТЕРНІЙ, я, є, заст. Який не має матері; осиротілий. І не одну безматірню [безматерню] дитину від болесті [болісті] лихої рятувала (Словник Грінченка).
БЕЗМА́ТЕРНІЙ, я, є, заст. Який не має матері; осиротілий. І не одну безматірню [безматерню] дитину від болесті [болісті] лихої рятувала (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 134.