в означеннях
Тлумачення, значення слова «безмежний»:

БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Леся Українка, I, 1951, 238); Не видно живого — тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (Степан Васильченко, I, 1959, 255); Зелом проросли пустель сухі безмежні гони (Павло Тичина, I, 1957, 279); Ти пливеш, моя країно мила, До безмежних обріїв ясних (Максим Рильський, III, 1961, 29);
//  Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. Життя коротке, та безмежна штука І незглибиме творче ремесло (Іван Франко, XI, 1952, 233); Доки не був [Махно] отаманом, доки не мав безмежної влади в руках — ніколи не думав стільки про себе (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 620); Техніка — безмежна у своїх можливостях (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 432).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Піднісся [Сенько] й показав своє лице, що на нім проявлявся якийсь сум і безмежна доброта (Лесь Мартович, Тв., 1954, 283); Він увесь сповнений безмежної відваги й глибокої віри в перемогу робітничого класу (Петро Панч, II, 1956, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 134.

Коментарі (0)