в означеннях
Тлумачення, значення слова «безнадійний»:

БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не подає надії на щасливий кінець, на успіх або покращання, на одужання тощо. Кожний страйк нагадує робітникам, що їх становище не безнадійне, що вони не одинокі (Ленін, 4, 1948, 282); Що ж се таке: старість іде, чи безнадійне життя нагнітило?.. Мар'ї стало гірко-гірко (Панас Мирний, III, 1954, 199); Коли його [Орлюка] перевезли в тиловий госпіталь, він був уже без пульсу. Він був безнадійним (Олександр Довженко, I, 1958, 319);
//  Який утратив надію на щастя, успіх і т. ін. Не треба всіх тих згуків, що нагадують життя, хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331);
//  Який виражає втрату або відсутність надії. Поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, — Мов серце розкраяв... (Леся Українка, I, 1951, 346).

2. Який не піддається перевихованню. [Стьопа:] Платон Іванович безнадійний ідеаліст (Олександр Корнійчук, I, 1955, 86); — Будемо виправляти людину. Я не думаю, що він [Ельсберг] безнадійний (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 430).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 135.

Коментарі (0)