Словник української мови

БЕЗПЕ́КА, и, жін. Стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує. На сторожі миру й безпеки народів стоїть могутня співдружність соціалістичних країн (Комуніст України, 5, 1966, 6); За мурами лубенського замка, слава богу, можна почувати себе в цілковитій безпеці (Яків Качура, Вибр., 1953, 5).
▲ Техніка безпеки — технічні умови й засоби, які усувають небезпеку, запобігають небезпеці. Коли агрегат у роботі, треба особливу увагу звертати на техніку безпеки (Колгоспник України, 4, 1958, 20).