в означеннях
Тлумачення, значення слова «безпритульний»:

БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має притулку, позбавлений догляду, сімейної опіки; бездоглядний, бездомний. Матимеш хату й ґрунт. Матимеш притулок, і син твій не буде безпритульний (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 222); — Це ж Улька, сиротинонька, дитя безпритульне, — простогнав дідок із сивою борідкою (Іван Микитенко, II, 1957, 309); А на темних шляхах, біля вогнищ, наче стани циган — безпритульні бурлаки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 595);
//  у знач. ім. безпритульний, ного, чол.; безпритульна, ної, жін. Бездоглядна, бездомна дитина. То була громадська господа, там харчували дітей червоноармійців села та безпритульних, що жили в родинах колгоспників (Іван Ле, Мої листи, 1945, 31);  * У порівняннях. А син у той день, немов безпритульний, ходив біля Софіїного дому, чекаючи, коли ж, нарешті, вийде з майстерні його мати (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 142.

Коментарі (0)