в означеннях
Тлумачення, значення слова «безпутний»:

БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на.. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 161); Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким? (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 48);
//  Непутящий. Ах ти ж хлоп'я безпутне. Та хіба ж можна на рідну бабусю отаке плести? (Яків Баш, На землі.., 1957, 66);
//  Плутаний, хаотичний. Бувай здоровенька і прости, що лист якийсь безпутний — дуже гаряче! (Леся Українка, V, 1956, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 143.

Коментарі (0)