в означеннях
Тлумачення, значення слова «безпуття»:

БЕЗПУТТЯ 1, я, сер., рідко. Те саме, що безпутство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний, II, 1954, 253);
//  Безладдя. [Конон (зітхає):] Коли б мати були живі, не було б у нас цього розгардіяшу та безпуття! (Марко Кропивницький, II, 1958, 477).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 143.

Коментарі (0)

БЕЗПУТТЯ 2, я, сер., рідко. Те саме, що бездоріжжя. Чим далі вони їхали, тим більше було безпуття (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 143.

Коментарі (0)