в означеннях
Тлумачення, значення слова «безталанний»:

БЕЗТАЛА́ННИЙ, а, е.

1. Який не має талану, щастя; нещасний. А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не досталось мені в світі Весело співати (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 24); В поезіях молодого Шевченка бачимо правдиве відтворення думок і почуттів народу, пригноблених, безталанних людей (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 52);
//  у знач. ім. безталанний, ного, чол.; безталанна, ної, жін. Той, хто не має талану, щастя. Деякі образи сих безталанних не покидали мене.. цілу ніч (Леся Українка, III, 1952, 578);
//  Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя. Її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); — Поки співаєш [зозуле] на калині, То й весело мені, і забуваю я Свою недоленьку, життя своє погане Та безталанне... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 24);  * Образно. О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірну дружину, Як безталанную свою Вкраїну! (Тарас Шевченко, II, 1963, 50).

2. рідко. Те саме, що бездарний. А що, коли його проект поряд з іншими проектами славетних майстрів скульптури буде блідим, нікчемним, безталанним? (Олесь Донченко, I, 1956, 502).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 149.

Коментарі (0)