в означеннях
Тлумачення, значення слова «безтямний»:

БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е.

1. Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (Іван Франко, VII, 1951, 270); Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (Микола Бажан, II, 1954, 198);
//  Який виявляє ознаки нестями; нестямний. А тая жінка в фіалковій сукні, — Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний, безтямний (Леся Українка, IV, 1954, 117); Оглянулась [Тася] довкола безтямними очима й притьмом кинулась на перон (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 124);
//  Викликаний великим збудженням; несамовитий. Мати з безтямним зойком упала на дорогу (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 22); І йому пригадалася незабутня картина прощання, сльози дружини, її безтямні обійми, ридання без слів, без голосіння (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 73).

2. перен. Надзвичайно сильний, величезний. У цей день грузовики мчали по шосе на безтямних швидкостях (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 161); Безтямна жадоба життя прокинулась у грудях (Олесь Донченко, III, 1956, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 150.

Коментарі (0)