БЕЗУСТА́НКУ, присл., рідко. Те саме, що безустанно. Жінка підкидала безустанку в піч віхті соломи та вперто мовчала (Мирослав Ірчан, II, 1958, 20).
БЕЗУСТА́НКУ, присл., рідко. Те саме, що безустанно. Жінка підкидала безустанку в піч віхті соломи та вперто мовчала (Мирослав Ірчан, II, 1958, 20).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 152.