БЕЗВІ́ТРЯНО, присудк. сл. Про стан безвітря. Надворі тихо, безвітряно, в небі ясно світять зорі (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 121); З моря дув сильний вітер, ..а тут, унизу під деревами, було спокійно й безвітряно, як у тиху погоду (Юрій Смолич, Світанок.., 1956, 138).