БЕЗВСТИ́ДНИЦЯ, і, жін., діал. Жіночий рід до безвсти́дник. — А, так ти їдеш до неї, до тої... тої безвстидниці! — скрикнула вона (Іван Франко, III, 1950, 421).
БЕЗВСТИ́ДНИЦЯ, і, жін., діал. Жіночий рід до безвсти́дник. — А, так ти їдеш до неї, до тої... тої безвстидниці! — скрикнула вона (Іван Франко, III, 1950, 421).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 123.