БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 148).
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 129.