БЕЗЗЛО́БНИЙ, а, е. Який має незлостиву вдачу;
незлобний, лагідний;
// Який не виражає або не заховує
в собі злоби. Подоляк дувся і робив страшні очі. Але
художник.. надав його обличчю відкрито веселого, доброго,
зовсім гуманного виразу, а очам — беззлобної мудрої
лукавості (Олесь Гончар, I, 1954, 210).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 129.