БЕЗЗМІСТО́ВНО. Присл. до беззмістовний. Журба підводить голову, беззмістовно дивиться на двері (Григорій Епік. Тв., 1958, 546).
БЕЗЗМІСТО́ВНО. Присл. до беззмістовний. Журба підводить голову, беззмістовно дивиться на двері (Григорій Епік. Тв., 1958, 546).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 129.