в означеннях
Тлумачення, значення слова «біда»:

БІДА́ 1, и, жін.

1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Номис, 1864, № 1124); Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Марко Вовчок, I, 1955, 4); * Бідою знов небо дихало. Ми в тьмі були (Володимир Сосюра, I, 1957, 444);
//  Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. Тільки що одчинили скриню, в мене в душі похололо: ото, думаю, знайдуть те дороге намисто, що подарував Грегор, то й буде біда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 277); До всіх моїх бід за останні часи прилучились іще громадські біди (Леся Українка, V, 1956, 185); Сплітав [кат].. добренні зашморги, — запас біди не чинить! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 161);
//  у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. Біда мені, усе слабую та й слабую (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 311); Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був (Леся Українка, III, 1952, 480).
Біда гне див. гнути; Гнутися в три біди — сильно гнутися, горбитися. Дідусь сивенький нам зустрівсь, Весь гнеться в три біди (Павло Грабовський, Вибр., 1949, 246); На біду — на нещастя, на лихо. Хліб вийшов липкий.. На біду й борщ вийшов недобрий (Нечуй-Левицький, II, 1956, 302); Не біда — нічого, не погано; дарма, байдуже. — Не біда, — і поет відмовив, — Як ти й сам з дороги звернеш (Леся Українка, I, 1951, 365); В горах ми всі хрипіли .. Це не біда (Олесь Гончар, III, 1959, 170).

2. заст. Провина, шкода. Частенько між людьми буває — Один свою біду на другого звертає (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 176.

Коментарі (0)

БІДА́ 2, и, жін. Двоколісний однокінний візок на одну або дві особи. По дорозі їдуть бідою Михно з Притулою (Андрій Головко, I, 1957, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 176.

Коментарі (0)