в означеннях
Тлумачення, значення слова «бідаха»:

БІДА́ХА, рідко БІДАГА, и, чол. і жін. Той, хто зазнає або зазнав якоїсь біди, кривди, прикрості; бідолаха. Прийшлось бідасі пропадать (Євген Гребінка, I, 1957, 43); До пана спершу прилетів гонець, А там і бранця привезли, бідаху, Що тріпотавая од дурного страху (Максим Рильський, II, 1956, 25); [Кирило:] Пізнав [Харко], бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже... (Панас Мирний, V, 1955, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 176.

Коментарі (0)