БІДНУВА́ТО. Присл. до біднуватий. Була [Ганна] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 311).
БІДНУВА́ТО. Присл. до біднуватий. Була [Ганна] у великій, біднувато, але охайно вмебльованій кімнаті (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 311).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 178.