БІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який живе в нужді, нестатках;
убогий; протилежне багатий. Забачать — ти
вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою
до тебе не доторкнуться (Марко Вовчок, I, 1955, 357);
//
Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий,
незаможний. Кирило Іванович Голуб.. був з самого бідного
полу панського роду (Панас Мирний, I, 1954, 149);
// у знач. ім.
Біднота
бідний, ного, чол. Убога людина, бідняк. Бідний піт ллє,
а багатий його кров п'є (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 3); Та
багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд,
коли буде що назавтра кусати (Панас Мирний, IV, 1955, 287);
Ми йдемо походом гідним, — всім пригнобленим і бідним
руку подаєм! (Павло Тичина, I, 1957, 167).
2. Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Гнат дивився на свою хату й не пізнавав її. Хата наче покращала, побільшала, з бідної хатини стала багатою світлицею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53).
3. Невеликий кількістю, недостатній. Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (Максим Рильський, II, 1946, 8).
4. Який має в незначній кількості потрібні риси,
ознаки. Бідна фантазія;
// Невиразний, одноманітний,
з малим запасом слів (про мову, художні засоби і т. ін.).
Чого ж дума, така пишна? Чого ж слово таке бідне?
(Степан Руданський, Тв., 1956, 56).
5. на що, чим. Який має, містить у собі мало, недостатньо чого-небудь. Такий блідий, бідний вражіннями день! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); У нас кінчився період, бідний на фільми (Олександр Довженко, III, 1960, 8).
6. Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний.
А що тих бідних покриток Пустив [управитель] по
світу з байстрюками! (Тарас Шевченко, II, 1953, 94); Раз якось
хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце
бідне з корінцем (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 112); Бідній сиротині
без батька темний, непривітний світ! (Іван Франко, XIII,
1954, 55); * Образно. Ой, на балі веселая Музиченька
грає, Конвалії та музика Бідне серце крає (Леся Українка,
I, 1951, 6).
Бідна [моя (наша і т. ін.)] голівонька (голова) —
уживається при вираженні відчаю, розпачу. — Ганну
сьогодні били, учора Параску.. Ой, матінко, коли б там
не огледілись іще за мене! Ох, Усте, бідна наша
голівонька! (Марко Вовчок, I, 1955, 110).