в означеннях
Тлумачення, значення слова «бідний»:

БІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий. Забачать — ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою до тебе не доторкнуться (Марко Вовчок, I, 1955, 357);
//  Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. Кирило Іванович Голуб.. був з самого бідного полу панського роду (Панас Мирний, I, 1954, 149);
//  у знач. ім. Біднота бідний, ного, чол. Убога людина, бідняк. Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 3); Та багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд, коли буде що назавтра кусати (Панас Мирний, IV, 1955, 287); Ми йдемо походом гідним, — всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Павло Тичина, I, 1957, 167).

2. Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Гнат дивився на свою хату й не пізнавав її. Хата наче покращала, побільшала, з бідної хатини стала багатою світлицею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53).

3. Невеликий кількістю, недостатній. Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (Максим Рильський, II, 1946, 8).

4. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки. Бідна фантазія;
//  Невиразний, одноманітний, з малим запасом слів (про мову, художні засоби і т. ін.). Чого ж дума, така пишна? Чого ж слово таке бідне? (Степан Руданський, Тв., 1956, 56).

5. на що, чим. Який має, містить у собі мало, недостатньо чого-небудь. Такий блідий, бідний вражіннями день! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); У нас кінчився період, бідний на фільми (Олександр Довженко, III, 1960, 8).

6. Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний. А що тих бідних покриток Пустив [управитель] по світу з байстрюками! (Тарас Шевченко, II, 1953, 94); Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 112); Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (Іван Франко, XIII, 1954, 55);  * Образно. Ой, на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає (Леся Українка, I, 1951, 6).
 Бідна [моя (наша і т. ін.)] голівонька (голова) — уживається при вираженні відчаю, розпачу. — Ганну сьогодні били, учора Параску.. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! Ох, Усте, бідна наша голівонька! (Марко Вовчок, I, 1955, 110).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 177.

Коментарі (2)