БІЛЕ́Т, а, чол., розм.
1. Те саме, що квиток. [Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії — я ще поїду (Іван Кочерга, I, 1956, 607); Лотерейний білет.
2. Документ, який свідчить про відношення людини
до тих чи інших обов'язків, про належність до певного
громадянського стану, організації і т. ін. По дорозі йшов
молодий москаль додому по білету (Нечуй-Левицький, I, 1956,
71); Рибалки одягнули Вихора у військове, дали
солдатського білета, що його забув якийсь вояка в шинелі
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 175).
Білий білет — свідоцтво про звільнення від
військової служби; Вовчий білет, заст. — документ з помітками
поліції про неблагонадійність його власника. Опинився
Шовкун серед великого города без шага грошей,.. без
веселих товаришів.., з одною бідою — «вовчим білетом» в
кишені (Панас Мирний, II, 1954, 262); — Злочинця? Коли
викриє гімназіальна рада — його виженуть, можливо,
не без вовчого білета (Яків Качура, II, 1958, 39); Жовтий білет,
дорев. — особовий документ повій і злодіїв. Самі
незаможники й протурять і циган, і ще декого... жовтий
білет пропишемо (Іван Ле, Історія радості, 1947, 78).
3. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Був у нас усний іспит з української мови.. Підійшов я до столу, взяв з купи білет і читаю (Олесь Донченко, V, 1957, 209).
4. заст. Паперовий грошовий знак. Купили вони її [кобилу] за білета [25 крб.], — хотіли ж продати.. хоч за 27 крб. (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 103).